UCAN
ENG  |  УКР   


Project map

Зареєструйтесь для
отримання новин від UCAN





USAID ISC

Поліпшення соціальних послуг

Право піти в лазню
або
як в Луганську бездомні вирішували долю держави

Під час парламентських слухань з проблеми безпритульності у Верховній Раді України у 2004 році було оприлюднено шокуючі дані: близько 20 тисяч чоловіків та понад 3 тисячі жінок в Україні займаються бродяжництвом. З них 6% хворі на різні інфекційні захворювання (СНІД, туберкульоз, гепатит, тощо), близько 4% зловживають наркотиками, а 6% - хронічні алкоголіки. І це тільки офіційна статистика! Експерти ще більш песимістичні у своїх оцінках. Під час круглого столу в Луганську колишній начальник обласної міліції відзначив, що кількість безпритульних в одному тільки Луганську сягає 15 тисяч. Причому абсолютна більшість бомжів знаходяться у працездатному та репродуктивному віці. За даними опитувань найчастіше люди опинялись на вулиці, добровільно продавши своє житло з розрахунком купити нове або одержати стартовий капітал для відкриття власної справи, але з різних причин (нерідко з „допомогою” шахраїв) залишались без грошей. Не маючи засобів для існування, ці люди одночасно втрачали й всі соціальні гарантії, медичне обслуговування, можливість отримання соціальної допомоги від соціальних чи муніципальних служб.

Луганське військово-патріотичне об’єднання „Каскад”, у співпраці з Луганським міським управлінням праці та соціального захисту населення взялося за вирішення проблем безпритульності. Для родини Олександра Гізая, керівника об’єднання це справа сімейна, адже і його донька, і дружина опікуються бідолахами, наче рідними. Під час спільних виїздів зі спеціалістами районних відділів соціального захисту населення представники „Каскаду” демонстрували державним службовцям приклад надання соціальної допомоги, правових та медичних консультації безпритульним громадянам. Знедолені отримували талони на послуги лазні, направлення на обстеження на туберкульоз та в шкіряно-венерологічний диспансер, а також інформацію про порядок відновлення паспортів, вакансії робітничих спеціальностей у міському Центрі зайнятості.

Паралельно „Каскад” підготував та провів всеукраїнський семінар, круглі столи та громадські слухання з проблем безпритульності, в яких взяли участь 50 представників державних служб взяли участь у цих заходах, а представники НУО з різних регіонів України, які мають чималий досвід у роботі з безпритульними, поділились своїми напрацюваннями. В результаті було підготовлено інформаційно-аналітичне повідомлення та звернення громадян до місцевих органів влади, щоб донести до урядовців проблеми безпритульних. На міському радіо вийшов цикл передач на тематику „Шлях до дому”. В ефірі виступили урядовці, представники НУО з інших міст розповідались історії громадян, які волею долі опинились на вулиці, пропонувались рекомендації як не потрапити у подібне становище. Програма стала ефективною профілактикою безпритульності в регіоні.

Безперечним успіхом стало те, що рішучим каскадівцям вдалося розтопити кригу байдужості з боку громадськості та місцевої влади і спонукати їх до практичних дій. Луганська рада прийняла міську програму соціальної допомоги особам без визначеного місця проживання з фінансуванням з місцевого бюджету на 2005 р., в яку закладено кошти на відновлення паспортів втратившим житло громадянам, що дало їм змогу скористатися своїми громадськими правами. Секретар міськвиконкому звернувся до державних служб міста з рекомендаціями сприяти вирішенню проблем безпритульних. Міський відділ охорони здоров’я почав сприймати бомжів як повноправних громадян. Одному з безпритульних державним коштом було зроблено операцію, вартість якої складала 900 гривень. Але найголовніше, самі люди з вулиці повірили, що вони здатні змінити своє життя: збільшилась кількість звертань бездомних за консультаціями до соціальних працівників та до медичних закладів. А найгучнішим заходом проекту став підготовлений „Каскадом” похід бездомних на голосуванні під час Президентських виборів. Безпритульні відчули себе громадянами своєї країни, адже їх рішення впливало на політичне майбутнє країни.

Зміцнюємо громадянське суспільство, посміхаючись,
або
гумор як новий інструмент адвокасі

Коли традиційні засоби громадянського представництва (адвокасі) стають неефективними, кмітливі й винахідливі захисники громадських інтересів вдаються до інноваційних засобів адвокасі. Так Тетяна Кирилова, голова проекту «Наше право», спрямованого на захист прав споживачів комунальних послуг у Луганську, що здійснюється «Асоціацією підтримки розвитку місцевого самоврядування» за підтримки UCAN, поділилася секретом блискучої перемоги над чиновницькою байдужістю до комунальних проблем.

Мешканці Луганського будинку, аварію в якому робітники комунальних служб ігнорували протягом 5 місяців, досягли бажаного результату єдиним листом. Але яким!

Меру міста, голові райдержадміністрації та начальнику державного комунального підприємства, яке за цей будинок відповідає, було надіслано запрошення на святкування 5-місячного ювілею течії холодної води у підвалі:

ЗАПРОШЕННЯ

Святкування призначено в ніч з 13 на 14 січня. До програми свята включено: Results of the plumbing damage

  •  обливання холодною водою за методом Порфирія Іванова,
  •  дайвінг у підвалі будинку №14, - дружній заплив вільним стилем серед робітників домоуправління №3 (від першого під’їзду до четвертого),
  • народні ігри «Знайди півтора метри труби діаметром 50», «Приходьте післязавтра», «Сам такий», «Відключи воду чотирьом будинкам — і тобі нічого за це не буде»,
  •  запускання паперових корабликів з заяв мешканців будинку №14 до Великої Вергунки вниз за течією,
  • вручення Почесної грамоти начальнику домоуправління №3 Толстих В.В. за виявлені стійкість та мужність у боротьбі з мешканцями будинку №14 та вагомий внесок в розвиток свого житлово-комунального господарства

За словами Тетяни Кирилової, наступного ж дня працівники домоуправління навели лад у підвалі.

„Починаючи проект”Наше право”, я не думала, що за два місяці його зненавиджу. Був просто обвал негативної інформації, люди телефонували на «гарячу лінію» і говорили нам все, що мали б казати комунальникам. Більшість жителів були не готові взяти ініціативу до своїх рук і займатися проблемами свого житла, всі чекали, щоб хтось прийшов і зробив все, що потрібно. Але зараз, за 5 місяців, є позитивні зміни, є група активних мешканців кварталу, з якими ми працюємо як із партнерами”. Тетяна Кирилова,
Асоціація підтримки розвитку
місцевого самоврядування, Луганськ.

За більш детальною інформацією звертайтесь, будь ласка, до Кирилової Тетяни, керівника проекту „Кампанія по захисту прав споживачів комунальних послуг Луганська "Наше право" міської громадської організації "Асоціація підтримки розвитку місцевого самоврядування".

Контакти: (0642) 34-60-61,aprms@leasat.net, http://aprms.iatp.org.ua/

Школу лікує театр

За даними анкетування, проведенного „Міжнародною Амністією” серед школярів Макіївки, що на

Opressed Theatre in Makiivka perfomance

Донеччині, права дітей у школі систематично й грубо порушуються педагогами. 36% учнів зазначили, що вчителі постійно коментують на уроках обставини особистого життя учнів, розголошують дані з медичних карт дітей, 75% дітей відмітили дискримінацію за матеріальним становищем з боку вчителів, 80% респондентів відповіли, що зневага до людської гідності у школі трапляється постійно, а 56% дітей підвергалися фізичному приниженню з боку вчителів. Коментарі педагогів щодо даних цього опитування не відрізнялись різноманітністю: "Так, це трапляється. Але не в мене, а в моїх колег."

На щастя у Макіївці є кому постояти за права нового покоління. Місією громадської організації „М.АРТ.ІН-клуб” є покращення становища дітей та молоді шляхом впровадження гуманістичних засад у соціальні інституції. Для того, щоб навчити дітей та молодь відстоювати свої права вони застосували унікальний психологічний прийом: інтерактивний форум-театр за зразком „Театру пригнічених” бразильського режисера Агусто Боаля. В цьому театрі інсценування проблемних життєвих ситуацій, коли акторами стають глядачі, надає змогу жертві приміряти на себе роль агресора, а агресору відчути себе в тілі жертви. Пошук можливих способів розв’язання конфлікту відбувається експромтом у ході вистави. Кожен може запропонувати свій варіант, одразу увійшовши в гру. Головне - ніхто не залишиться байдужим. В Бразилії цей метод використовувався для подолання соціальної напруги серед селян, а в Макіївці чи не вперше в світі такий засіб соціотерапії застосовано керівником „М.АРТ.ІНу” Вікторією Федотовою для боротьби із порушенням прав учнів у школі.

Внаслідок діяльності проекту 159 учасників самокерованих груп навчилися методиці форум-театр, підготували 16 вистав про пригнічення дітей у межах шкільної системи та продемонстрували їх у таборі відпочинку для дітей-сиріт, школах, державних установах. 555 глядачів вистав прийняли участь у показах, отримали можливість дискутувати щодо представлених проблем, шукати і знаходити альтернативи їх вирішення безпосередньо під час вистав. Крім того відбулася інформаційно-просвітницька кампанія з подолання шкільного насильства за участі викладачів, митців, громадських діячів (48 ефірів на трьох FM-станціях, загальна аудиторія 500 000 слухачів). 90% учасників фокус-опитування засвідчують вдалість передач, обраної тематики, відмітили новизну розглянутих питань. Для більш ніж півсотні педагогів, батьків, чиновників, що опікуються освітою, було проведено заключний тренінг-семінар.

В підсумкових анкетах 5 фахівців-держслужбовцями сказали, що подивились на проблему правозахисту дітей у школі по-іншому, а міська Рада звернулася до організації „М.АРТ.ІН” з проханням продовжувати роботу з педагогами. До проекту з інтересом долучилися робітники відділу у справах сім’ї та молоді, служби у справах неповнолітніх, адміністрації шкіл та інтернатів.

Основним результатом проекту стало розуміння педагогами наявних у школі проблем і необхідності змін: якщо на початку роботи більшість вчителів не могли визначити ані актуальності проблеми пригнічення школярів дорослими, ані актуальності проекту на дану тематику, то після проведення інформаційних кампаній і тренінгів, а також показів форум-театру, 13% вчителів визначили як найактуальнішу - проблему виховання у школі, 90% педагогів відзначили, що у сучасній школі існує насильство як частина системи, а 26% зазначили, що атмосфера у класі залежить в більшості від вчителя. Але ще важливіше, що змінилося ставлення дітей: у 90% учасників самокерованих груп змінилося відношення до особистої гідності та до необхідності допомагати іншім відстоювати свої права.

Неповносправні в Україні – їхні права на відпочинок відстоюють громадські організації. Перші кроки до зміни законодавства та впровадження міжнародних стандартів уже зроблено

За європейською статистикою 8-12% в кожному суспільстві складають неповносправні. В Україні - це приблизно 5-8 млн., з яких 3,5 млн. інваліди. Неповносправні мають значно обмежені права та доступ до активного відпочинку і туризму порівняно зі здоровими людьми. Вся інфраструктура туристичного, готельного бізнесу, налаштована на обслуговування та задоволення потреб здорових людей. Жодна з туристичних фірм Західного регіону не декларує у своєму переліку послуг для неповносправних. Як правило, готелі чи турбази (окрім спеціалізованих за профілем курортів) не пристосовані для забезпечення комфортних умов цій категорії громадян, не знають як це правильно робити, а й не мають відповідно навченого персоналу.

Це унеможливлює досить значній категорії наших співгромадян доступ до простих речей як, наприклад, активний відпочинок в горах, заповідних територіях, національних парках чи відвідини інших міст. Так практично всі туристичні фірми, турбази, готелі ігнорують цю категорію населення і навіть не прагнуть щось змінити. (Не дивно, адже практично всі новобудови чи реконструкції, що відбуваються у даний час, не враховують потреб неповно справних).

Ситуацію ускладнює відсутність державної програми з забезпечення неповносправним рівного доступу до активного відпочинку та туризму. Про проблему ніхто не говорить, права неповносправних не є пріоритетом політики для державних чиновників.

Привернути увагу до проблеми забезпечення доступу до активного відпочинку чи туризму та ініціювати системні зміни, які б прискорили наближення України до міжнародних стандартів, вирішила громадська організація „Зелений хрест” зі Львова. До реалізації проекту „Забезпечення права на активний відпочинок для неповносправних України» було залучено в якості учасників близько 20 неповносправних на візках, до 40 глухих та до 30 незрячих осіб, близько 100 туристичних фірм та готелів, близько 30 громадських організацій неповносправних та до 30 представників влади з міських та обласних рад та адміністрацій Західної України.

В рамках проекту проведено шість круглих столів, на котрих представники влади, громадських організацій та туристичних фірм шукали шляхи розв’язання проблеми відсутності туристичного та відпочинкового сервісу для неповносправних.

Також „Зелений хрест” організував 2 літні інтеграційні табори для неповносправних, під час яких було відзнято 4 ролики соціальної реклами про активний відпочинок неповносправних. Поширення роликів соціальної реклами, створення веб-сторінки http://www.gcs.org.ua/ на чотирьох мовах, котра постійно оновлюється цікавою інформацією, та активна кампанія в ЗМІ допомогли вийти проблемі за регіональні рамки.

Основними напрацюваннями проекту стала розроблена система вимог та знаків, рекомендацій для готелів та туристичних баз як працювати із неповносправними. Також видано посібник „Активний відпочинок та туризм для неповносправних” з методиками активного відпочинку та туризму для різних груп неповносправних, котрий було розповсюджено серед представників влади, туристичного бізнесу.

Підсумки проекту підбила міжнародна конференція, учасники якої - практики активного відпочинку, представники влади та туристичного бізнесу, міжнародні експерти - розробили пропозиції доповнень до існуючого законодавства, які гарантують доступ неповносправних до активного відпочинку. До кінця 2005 року, ці пропозиції повинні розглянути депутати Верховної Ради в рамках прийняття закону „Про сільський та сільський зелений туризм”. А от розроблені рекомендації щодо змін в законодавстві увійшли в указ президента України „Про забезпечення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеженими можливостями” від1.06.2005 року.

„Близько 50 років потрібно було Швеції, щоб всі об’єкти пристосувати для неповносправних, та повністю забезпечити права такої категорії людей. В Україні процес системних змін в державі, пов'язаних з акцепцією неповносправних як таких, котрі мають право на відпочинок серед природи чи туризм, розпочався на Західній Україні і вже сягнув Києва”, – каже голова „Зеленого хреста” Олександр Волошинський.

Шанс на майбутнє
або
як віл-інфіковані жінки Криму скористались можливістю народити здорових дітей

Help to woman living with HIV/AIDS

40 млн. людей у світі живуть з ВІЛ/СНІДом, щодня інфікується 14000 людей. З 1995 року Україна знаходиться в стадії епідемії ВІЛ-інфекції. Станом на 01.01.05, починаючи з 1987 року, в Україні офіційно зареєстровано 74 856 ВІЛ-інфікованих співвітчизників. Водночас за оцінками ООН, в Україні нараховується вже близько 500 тисяч людей , які живуть з ВІЛ/СНІДом , що складає приблизно один відсоток дорослого населення України, і ця цифра щороку зростає. Серед найбільш уражених регіонів: Донецька, Дніпропетровська, Одеська та АР Крим. Протягом 2004 року зареєстровано 12491 ВІЛ-інфікованих, в тому числі 2293 дитини. Жінки, вразливість яких у контексті епідемії обумовлюється як соціально-економічним проблемами, так і фізіоогічними факторами, бояться стати матір’ю і як правило роблять аборт. Про досягнення медицини – антиретровірусну терапію, котра дозволяє ВІЛ-інфікованим мати здорову дитину, знає дуже мало жінок. Ситуація в Криму, одному з найбільш уражених регіонів, є однією з найгірших у країні.

ВІЛ-інфіковані жінки Криму навіть не чули про можливість народження здорової дитини завдяки застосуванню антиретровірусної терапії, тим більше не знали про можливість отримання цієї терапії на безоплатній основі. Не знали вони, що в бюджеті Міністерства охорони здоров’я Республіки Крим закладено 142 тис. гривень на закупівлю препаратів для антиретровірусної терапії. Держава, на жаль, не фінансує проведення інформаційно-просвітницьких кампаній. Як наслідок, тільки в Сімферопольському пологовому будинку №2 в 2002 році 116 ВІЛ-інфікованих народили дітей, третю частину з яких матері покинули. Більш, ніж 50 % з них не знали про можливості отримання безоплатної терапії та народження здорової дитини.

Доступ до інформації про можливість народження здорової дитини ВІЛ-інфікованими жінками громадськість Криму отримала, завдяки проекту Кримського благодійного фонду „Рука друга”.

Інформаційно-просвітницький буклет “Як ВІЛ-інфікованій матері народити здорову дитину?” накладом 5000 примірників отримали гінекологи жіночої консультації Сімферополя, спеціалісти Центру охорони материнства та дитинства, сімферопольські поліклініки, лікарні. Примірники буклету можна знайти у магазинах, навчальних закладах, перукарнях.

ВІЛ-інфіковані жінки почали активно використовувати шанс на здорове майбутнє завдяки інформаційно-просвітницькій кампанії. Яскравий приклад - ВІЛ-інфікована студентська сім’я Олійникових із Сімферополя. 

Тетяна, довідавшись про вагітність одночасно з тим, що вона ВІЛ-інфікована, хотіла зробити аборт. „Коли я побачила в університетській бібліотеці буклет, то зрозуміла, що у мене з’явилась надія. В центрі з боротьби зі СНІДом мені призначили сеанси антиретровірусної терапії”.

Тетяна народила сина Богдана. Сьогодні можна говорити про те, що маля – здорове. Це підтверджують багаторазово проведені тести. Правда, кінцевий діагноз буде поставлено, коли хлопчику виповниться 18 місяців, зараз йому 14.

„Під час роботи проекту ми також почали працювати із дільничними міліціонерами, котрі затримують жінок секс-бізнесу на трасах. Ми дали їм наші буклети, інформаційні листівки про можливості захисту від СНІДу. Як результат, вісім дівчат, затриманих на трасі, звернулись в центр. Наші інформаційно-просвітницькі буклети допомагають міліціонерам вести профілактичні розмови про захист від ВІЛ-інфекції” – розповідає піар-менеджер проекту Ірина Іванченко.

Наразі, організація „Рука друга” відкриває додаткові консультаційні пункти роботи з ВІЛ-інфікованими вагітними жінками, а також планує розширити географію діяльності резонансного проекту. Як стверджують в організації: „Народження здорових дітей від ВІЛ-інфікованих жінок – те, на що спрямована наша діяльність. Однак основна мета – це просвітництво здорових жінок, аби вберегти їх від інфекції” .

Просвітницько-інформаційна кампанія в рамках проекту Кримського благодійного фонду „Рука друга” вселила надію в десятки, а може й сотні ВІЛ-інфікованих жінок, сімей, котрі мріють про здорових дітей. Вже за місяць кількість звернень ВІЛ-інфікованих жінок в Кримський республіканський центр з боротьби зі СНІДом зросла на 10-15 %, темою зацікавились також і журналісти. Матеріали про можливість для ВІЛ-інфікованих вагітних жінок народити здорову дитину, отримавши антиретровірусну терапію, почастішали в пресі, на телебаченні, радіо. Тільки за чотири місяці діяльності на облік для отримання антиретровірусної терапії стало 48 жінок. Сьогодні можна сказати, що 44 з них народили абсолютно здорових дітей. Загалом за півтори року із 416 дітей інфікованих жінок 200 народилось здоровими в Криму.


  Copyright © 2003-2011 ISC. Всі права захищені